АТ «Чернігівгаз»: пишається минулим – працює на майбутнє

65 років тому в Чернігівській області при районних комбінатах комунальних підприємств почали працювати перші газові дільниці й цехи.

За цей час компанія пройшла довгий шлях становлення та розвитку, перетворившись на велике бюджетоутворююче підприємство області. Сьогодні «Чернігівгаз» - це компанія, яка сплачує податки в місцеві бюджети, постійно дбає про оновлення мережі, сама навчає кадри для підприємства і дбає про престиж професії газовиків. 

Про це та інше - в інтерв’ю з Аллою ЯРОВОЮ, головою правління АТ «Чернігівгаз».

«Чернігівгаз» - одне з найбільших підприємств області, яке відзначило 65-річчя. 

Декілька цифр: підприємство транспортує близько 600 млн кубометрів газу, забезпечує ним 357 тисяч сімей та понад 2 тисячі промислових і комунальних об’єктів. Із якими здобутками зустрів ювілей «Чернігівгаз»?

- За 65 років «Чернігівгаз», звісно, пройшов певну трансформацію. Зміцнилася матеріальна база, склалися певні відносини зі споживачами… Але, безумовно, найбільше за цей час змінилася ціна газу - вона зросла. А ось його транспортування, навпаки, значно знизилося. Наприклад, сьогодні транспортується близько 650 млн кубометрів. Ще в 2005-2006 роках ця цифра становила понад 1 млрд кубометрів. Це говорить, насамперед, про те, що споживання газу зменшилося - практично вдвічі. На це впливає, з одного боку, цінова політика, а з іншого - підвищення енергоефективності, адже газове обладнання постійно оновлюється та вдосконалюється. Але водночас розширюється сфера нашої діяльності, наприклад, у роботі агропромислових підприємств. Тут споживання газу зростає, бо зростає база елеваторів, сільгосппідприємств... Оскільки Чернігівська область - аграрна, це для неї характерно.

- Сьогодні кажуть, що Україна на порозі газової кризи…

- Для мене цей опалювальний сезон - також ювілейний, 15-й. І, мабуть, один із найскладніших. Тому що немає повної, стовідсоткової, готовності як бюджетних організацій, так і комунально-побутових підприємств до опалювального сезону, як це було раніше. Незважаючи на те, що на календарі друга половина листопада. Що стосується населення, то в Чернігові опалювальний сезон розпочався вчасно, на відміну від деяких інших міст області, де навіть на початку листопада люди ще не отримали тепло. І це ненормальна ситуація, оскільки в попередні роки 5-6 жовтня запускалася соціальна сфера, а вже 15-го гарантовано вмикалося опалення в будинках. Осінь-2021 - холодніша за градусами, ніж осінь 2020 року, проте ми все ще перебуваємо в якомусь перехідному періоді. Ми розуміли, що проблеми з бюджетними організаціями розпочнуться після 1 жовтня. Вони мають до 1 грудня укласти договір із НАК «Нафтогаз» на постачання газу за спеціальною ціною, але, на жаль, багато хто цього поки що не зробив. Чи зможуть бюджетні організації подолати організаційний колапс?

Поки що незрозуміло, і ось від цього - тривожно. Хотілося би це питання закрити, доки зима остаточно не вступила у свої права. І, крім того, на сьогоднішній день ціна на європейських хабах зростає і вже сягає 1000 доларів. Не хотілося б якихось надзвичайних ситуацій, хоча ми до них готові. 

- Які можуть бути надзвичайні ситуації? 

- Для нас, як для оператора газорозподільної системи, - це відсутність належного робочого тиску в ГТС, що забезпечує доставку природного газу до кожного кінцевого споживача глухого кута. І, звичайно, НС - це коли оператор газотранспортної системи України не підтверджує наявність обсягу газу для наших споживачів. І тоді нам за умов зими доведеться відключати об’єкти соціального призначення. Чернігівська область це вже колись проходила, і на сьогоднішній день, уже щороку, узгоджується перелік першочергових відключень. Тривожно, насамперед, тому, що є у нас проблемні регіони - це Новгород-Сіверський, Семенівський райони, які реально залежать від транзиту природного газу з Росії територією України. 

- Наприкінці жовтня відбулися відкриті слухання щодо зміни тарифу на послугу із розподілу природного газу. Як це сприймає споживач?

- Звичайно, негативно, як і збільшення ціни на природний газ, за який платитиме. Втім підвищення вартості будь-яких комунальних послуг викликає такий негатив. Хочу пояснити, що твердження про те, що раніше наші споживачі нібито не платили за доставку природного газу - не відповідає дійсності. Насправді доставка була складовою ціни, і про це ніхто особливо не замислювався, навіть не намагаючись заощаджувати. Напевно, це наша риса: навіть сьогодні, виходячи з вартості газу, український споживач неекономний, на відміну від європейського.

- Як українцям прищепити цю культуру споживання?

- Потрібно утеплювати свої будинки, навчитися підтримувати реальну оптимальну температуру в приміщенні, в тому числі, в установах - без відкритих кватирок та «обігріву» вулиці. Встановлювати енергозберігаюче газове обладнання. Сьогодні людство стурбоване глобальним потеплінням. Коли на планеті потеплішає на 2,5 градуса, це спричинить екологічну катастрофу.

У виступі на генеральній асамблеї ООН Президент Володимир Зеленський пообіцяв, що Україна разом із усіма європейськими країнами зобов’язується до 2030 року значно скоротити викиди вуглекислого газу, в тому числі й метану, в повітря. Але при цьому всіх закликають переходити на альтернативні види палива, в тому числі, й у вигляді дров, також розробляти шахти й використовувати вугілля… І все ж, із урахуванням кліматичної катастрофи, що насується, ми будемо змушені скорочувати викиди. Так, використовуватимемо газ, але не в чистому вигляді, а в суміші газів, наприклад, водню. Біогаз, який може ширше застосовуватися, адже Чернігівська область - аграрний регіон. Я вважаю, що це найближче майбутнє. Але розраховувати на те, що ми суттєво економитимемо газ за рахунок альтернативних видів палива, не варто, на сьогодні це - утопія.

- Якщо говорити про тарифи, як вони формуються?

- Є низка документів, що регламентують роботу, зокрема, операторів газорозподільної та газотранспортної систем. Оператори мають подати економічне обґрунтовання тарифів на розподіл та транспортування природного газу згідно з розробленою методикою - це певна формула з якимись вихідними даними, які, в тому числі, повинні враховувати інвестиційну програму розвитку ГРС та ГТС, яка спрямована на скорочення викидів газу, на заміну вузлів обліку, вдосконалення системи, встановлення нового газового обладнання, що спрямоване на покращення послуги для кінцевого споживача. Інвестпрограми пов’язані між собою, а поняття «соціальна програма» є частиною тарифу.

За зміни тарифу обов’язково проводяться публічні громадські слухання, які мають порядок ознайомлення громадськості з цими документами. Зазначу, що ми жодного разу не отримували жодних зауважень - у нас так заведено: нічого не читати, а потім прийти з прапорами. Більше того, фахівці регулятора проводять дуже ретельне вивчення всіх складових тарифів. Якщо це стосується інвестпрограми, то розглядають доцільність використання цих грошей, порівнюють із цінами, що склалися, з рівнем заробітної плати у промисловості тощо.

Проводиться дуже глибокий аналіз. А потім - знову громадські слухання, але вже на рівні регулятора. І всі, хто хоче брати в них участь, можуть подати свої зауваження. Після того, як відбудуться ці громадські слухання, регулятор ухвалює рішення: збільшити тарифи чи ні та в якому розмірі. Але у тарифі основна складова - це газ. І це складне питання, за якою ціною його закладати в тариф - за ринковою, понад 1000 доларів, як на європейських хабах, чи все-таки НАК «Нафтогаз» виділить певний обсяг газу за тією ціною, яка не призвела би до суттєвого підвищення тарифу. 

Сьогодні НКРЕ вже анонсує, що підвищення тарифу буде на рівні інфляційних змін, це близько 10% діючої ціни. В Чернігівській області це 1,62 грн без ПДВ, тобто більше десь на 20 коп. Це підвищення в межах інфляції, тож суттєвого зростання тарифу немає. А ось наступного року ми чекаємо на дуже великі зміни, бо нарешті з 1 травня набуде чинності закон, згідно з яким ми маємо привести тарифи на розподіл газу в відповідність до вимог цього закону. Зокрема, ціна на розподіл природного газу й тарифи на опалення природним газом у різних районах Чернігівської області будуть різними, бо залежатимуть від його калорійності, маршруту проходження тощо. Ми до цієї події готуємося, і, напевно, зміна тарифів буде не останньою. Але всі ці зміни - не в гірший бік, оскільки закон вирішить багато конфліктних ситуацій між оператором ГРС та споживачами.

- Тобто?

- Наприклад, це приведення до стандартних умов - зміняться одиниці виміру газу на кіловати. Це буде дуже зручно. Наприклад, споживач, думаючи, який котел йому ставити - електричний чи газовий, відразу зможе порівняти кількість споживання палива, воно буде вже в одних одиницях. До речі, наші дослідження показали, що опалювати приміщення газом все ж таки дешевше, ніж електроенергією. Завдяки переходу на єдині енергетичні одиниці, споживач зможе реально оцінити, яким енергоресурсом хоче користуватися.

- Побутові та комерційні споживачі. Чи відрізняються для них умови роботи з вашою компанією?

- Підкреслю, що «Чернігівгаз» не постачає, а доставляє природний газ. І база для юридичних осіб та населення абсолютно однакова -для єдиного типового договору з однаковими вимогами. Може, крім вузлів обліку залежно від споживання. Ціна за доставку природного газу і для найбільшого елеватора, і для маленького споживача однакова.

- Газова мережа у вас постійно оновлюється, йде постійний апгрейд системи. Скільки це коштує?

- Близько трьох-чотирьох мільйонів на рік - це поточні ремонти. У капітальних ремонтах поки що гострої потреби немає, оскільки наше газове господарство порівняно з деякими, наприклад, 150-річними «Львівгазом» чи «Івано-Франківськгазом», відносно молоде. Але мережа, звісно ж, зношується. Звичайно, нам хотілося б, аби наша інвестпрограма була більшою. Сьогодні, з усіма заходами, вона становить на 2022 рік близько 70 млн, на мережі - лише 19 млн. Решта - це обмінний фонд лічильників, їхнє встановлення, заміна вузлів обліку, придбання комп’ютерної техніки, тому що сьогодні відбувається добове балансування всіх споживачів.

Уся газорозподільна система України стоїть на порозі дуже великої реконструкції, адже система використовується лише на 25%. Це не влаштовує ні нас, ні Європу. Дуже багато споруд та мереж, які потребують змін. Раніше замовниками будівництва газорозподільних мереж були обласні адміністрації, облгази - згідно з перспективними планами розвитку. Сьогодні багатьох підприємств немає, хтось перейшов на альтернативні види палива, хтось скоротив своє споживання завдяки енергоефективним технологіям, тому потрібна реконструкція. 90% мереж у нас - державні й за договором із Міненерго ми повинні всі амортизаційні відрахування вкладати у мережі. Сьогодні 19 млн - це сума наших амортизаційних відрахувань, які є складовою тарифу на доставку природного газу.

- Про українське село. 

Люди зараз платять за доставку газу, хоча, як кажуть, вони самі колись і прокладали ці труби…

- Коли говорять про те, що ми самі прокладали труби і самі все робили, насправді йдеться про фрагмент мережі, причому тупикових газопроводів, які стосуються населених пунктів. Ось цих фрагментів не могло би бути, якби не було великих вкладень із боку держави, різних фондів у будівництво міжселищних газопроводів. І на цих міжселищних газопроводах існує ще багато різних газорозподільних споруд. До 1987 року майже всі державні мережі будувалися за рахунок держави. Основними замовниками були облгази, з відповідних фондів виділялися державні гроші на газифікацію. Так відбувалося й у Чернігові. У сільськогосподарських регіонах на газифікацію населених пунктів виділялися кошти колгоспом, це були цільові гроші державного бюджету. Сьогодні, напевно, так має тривати й на рівні ОТГ.

Із 1987-го року, згідно з положенням про газифікацію населених пунктів, ще за УРСР, фактично дозволили фінансувати будівництво тупикових вуличних газопроводів за рахунок грошей населення. За умови, що виділяються гроші з державного бюджету для міжселищного газопроводу. Цей принцип зберігався орієнтовно до 2011-2012 року - поки виділялися кошти. Раніше ціна формувалася з трьох складових: тарифів на транспортування, постачання та розподіл природного газу плюс ціна самого газу. Був ще податок 2%, який нараховувався на цю ціну, - тоді ціна дозволяла це робити. Відповідні відрахування йшли до фонду, з якого виділялася певна сума грошей та розподілялася на області. 

Замовником було обласне управління капітального будівництва. Для газифікації Чернігівської області було залучено чимало коштів. Завдяки цьому, населення, за бажання, могло створювати кооперативи з будівництва розподільчого газопроводу. Потім він передавався у комунальну власність сільської ради, яка передавала її своїм рішенням державі. Сьогодні схему взаємовідносин між оператором газотранспортних мереж та оператором газорозподільних мереж врегульовано кодексом. Тож говорити нині про те, хто скільки збудував, не дуже логічно. Бо те, що добудовували, фактично, просто вбудовувалося у велику газорозподільну та транспортну систему в Чернігівській області. «Чернігівгаз» теж брав участь у інвестиційних проектах, йому належить 11% міжселищних газопроводів.

Наприклад, у Дмитрівці Бахмацького району підвідний газопровід будував «Чернігівгаз». Без його наявності ніхто не міг би підвести собі газ. А у Вертіївці газу немає, хоча кооператив зібрався, щоби прокласти селом 75 км труб. Але підвідного газопроводу до Вертіївки немає. І, плюс до всього, оператор газотранспортної системи має запровадити додаткові потужності газорозподільної станції. Тому, як би населення не розповідало, що це завдяки їм з’явився газ, це не так. Це завдяки тому, що ще додано два елементи - міжселищний газопровід та газорозподільну станцію. Люди не платять за трубу, люди платять за послуги, пов’язані з доставкою газу.

Це аварійно-диспетчерська служба, безкоштовна перевірка лічильників згідно з повірочним періодом, безкоштовна заміна лічильників. Якщо будинковий регулятор стоїть на балансі «Чернігівгазу», він також, згідно з інвестпрограмою, безкоштовно змінюється. І по селах це дуже великі суми витрат, бо на балансі «Чернігівгазу» на сьогодні стоїть 62 тисячі будинкових регуляторів і всі вони підлягають заміні. В інвестпрограмі наступного року дві газові станції в населених пунктах підлягають редизайну. Думаємо вже і над редизайном магістральних газопроводів. Тому що, наприклад, ми маємо на півночі газову станцію Троїцьку, де лише 26 споживачів, її потужності використовуються нераціонально. Тож розглядається питання, як перевести споживачів або на альтернативні види палива, або вкласти гроші та перепідключити їх до інших потужностей. Тобто оптимізувати систему. Є сьогодні у нас велика проблема у селі Грем’ячі. У них узагалі побудовано та приєднано газопровід від російської газорозподільної станції. І це дуже велике політичне питання. 

- А як впливає політика на роботу «Чернігівгазу»?

- Позиція нашої компанії, керівників РГК, у тому числі й моя як голови правління, - ми в політичних процесах не беремо участі, а займаємося виробництвом. І мені ця позиція дуже подобається. Насправді, за той час, поки держава грала в політичні ігри, ми втратили потенціал саме газової галузі. На превеликий жаль, в Україні відсутня культура не лише споживання, а ще й платіжна. Монетизація субсидій сьогодні не змінила ситуацію - борги є. Споживачів навіть не можна звинувачувати в цьому, тому що то все-таки більше пов’язано з економічною і політичною ситуацією, з пандемією коронавірусу. На жаль, ми завжди оцінюємо блага, які отримуємо, тоді, коли їх втрачаємо. Не дай боже, щоб у нас таке трапилося. Коли бувають аварії на газопроводах і люди тиждень-два можуть бути без газу, вони розуміють, як це погано. З’ясовується, що окрім розмов про альтернативні види палива, нічого немає, печей у будинках уже немає, і всі біжать купувати електроплитки. 

Тому, напевно, саме через наш менталітет, ми поки що весь час живемо в якомусь порівнянні. Образно кажучи, коли ми дихаємо повітрям, то не відчуваємо його чистоти, а щойно з’являються якісь домішки в повітрі, починаємо розуміти, що було благо. Тому сьогодні ми намагаємося розвивати всі наші сервіси, пропонуємо абсолютно нові форми обслуговування. Я вважаю, що ми серед тих, хто надає найпередовіші комунальні послуги. У нас сучасні центри обслуговування клієнтів, усе автоматизовано, можна забути про черги в тісних коридорах. Безперечно, бувають і в нас непрості ситуації, адже скрізь працюють живі люди. Вони так само хворіють на коронавірус та сезонні інфекції, є й проблеми психологічного характеру - багато хто звільняється, не витримуючи «культуру» наших споживачів. Якби була взаємна повага, не викручували би ручки, не ламали замки, не викликали би поліцію і не обзивали, не проклинали, не стукали палицями по столу, то, напевно, було би все набагато краще. 

- Нещодавно ви відкрили Освітній простір «Чернігівгазу» - для вашого персоналу, в основному, для виховання нових кадрів. Як відбуваються заняття у карантинних умовах? І взагалі, звідки виникла ця ідея?

- Проєкт у Чернігові - один із найперших, п’ятий за рахунком, серед компаній, що входять до РГК. У нас дуже багато хороших проєктів, спрямованих на соціальне середовище, технічне переозброєння, тобто, редизайн, на участь у випробуванні водню й біогазу… Освітній простір, в тому числі, входить до цих проєктів. На жаль, ми втратили за п’ять років чимало кваліфікованих кадрів, і сьогодні стоїть завдання - відродити престиж професії газовиків і готувати собі кадри. Тому розроблено відповідний бренд під Центри навчання та розвитку. Вони вже запроваджуються, відбувся пілотний проєкт в Івано-Франківську.

І вже запроваджується на території всієї Регіональної Газової Компанії. Нас багато - 16, як пишуть ЗМІ, це 70% розподілу газу територією України. Ми пишаємось цим центром. Чому він нам такий необхідний? Перше, це підготовка наших кадрів, підвищення кваліфікації. Ми маємо сім кваліфікованих тренерів, які пройшли спеціалізовану підготовку. Звісно, всі вони - вакциновані. І коли ми збираємо групи з області, однією з наших умов є тест або вакцинація. Раніше кадри ми брали із Центру зайнятості, наприклад, забезпечували перепідготовку. Потім почали співпрацювати з вишами. 

Тепер ми вже дивимося на школи, щоби формувати майбутній потенціал для нашого підприємства та встигнути за п’ять років підготувати кадровий резерв для людей від 55 до 60-ти. У перспективі є проєкти співпраці із закладами профтехосвіти, ми вже маємо практикантів із Прилуцького агротехнічного коледжу. Для нашої компанії дуже затребуваними є водії - у нас великий автопарк, і він збільшуватиметься далі. Нам потрібні контролери, багато інших фахівців, тому при відкритті Центру навчання та розвитку ми запросили представників усіх рівнів нашої освіти. Адже у нас з’явилася можливість у комфортних умовах та наочно давати дітям основи безпеки використання газу в побуті й розповідати про професію. У грудні буде День клієнта, і ми плануємо поєднати наш Освітній простір. 

У нас на 2022 рік заплановано дуже багато хороших програм, і я можу сказати одне: якщо ми хочемо, аби люди все ж таки відволіклися від різного популізму, гроші місцевих рад треба спрямовувати на розвиток соціальної сфери. Ми ще анонсуватимемо багато наших соціальних проєктів, спрямованих на підтримку дітей, на соціальну сферу, на підтримку місцевих органів самоврядування. Наведу такі цифри: виручка «Чернігівгазу» на 90% складається із доходів від розподілу природного газу. І «Чернігівгаз» перераховує майже 70 млн грн єдиного податку - на всій території, де є наші філії. На відміну від підрозділів «Укрнафти» та НАК «Нафтогаз», які податки сплачують за місцем реєстрації основної юридичної особи. Ми є тим підприємством, що податки сплачує до місцевих бюджетів. Причому нами було ухвалено рішення, що вони мають сплачуватись у кожну територіальну одиницю, де є наш підрозділ. Але чомусь громади цього не бачать - 63,6 млн - ЄСВ, 56,3 млн - ПДВ, прибуткового податку - 53,9 млн. Якщо брати лише місцеві податки, це 7,7 млн, військовий збір - 4,5 млн. Лише у нашій області. Фактично, це реінвестування доходів назад до органів місцевого самоврядування. 

- Чи є якісь соціальні проєкти, які ви плануєте реалізовувати разом із територіальними громадами?

- Наступного року ми хочемо приєднатися до програми ESG, яку на сьогоднішній день широко презентує та пропонує Організація Об’єднаних Націй. Вибираємо для себе та обговорюємо бюджети, напрями, в яких ми хотіли би розвиватися. Це редизайн, про нього ми говорили. Це співпраця із соціальними об’єктами - наприклад, дитячі лікарні. Участь у різних проєктах, спрямованих на роботу з дітьми. Ми хочемо запровадити проєкт «Амбасадори» серед дітей наших співробітників, який популяризуватиме професію газовика. Розглядаємо проєкт будівництва спортивних майданчиків поряд із нашими об’єктами, які переважно розташовуються у промислових зонах, де фактично немає спортивної інфраструктури. Мета дуже проста: діти, граючи в баскетбол чи волейбол, бачитимуть наші робочі будні. І надалі ця дитина, сподіваємось, захоче стати членом нашої команди та працювати в «Чернігівгазі».

Хочемо також запустити соціальний проєкт із розміщення на стінах наших газорозподільних пунктів дитячих малюнків, які розповідатимуть про професію газовика. Є і такий проєкт - участь у переведенні споживачів на індивідуальне опалення. Як стартовий майданчик для нього я бачу місто Ніжин. Якщо, звичайно, ми знайдемо відгук та порозуміння з мером Ніжина. Ми серйозно й плідно працюємо з нашим персоналом - це розвиток внутрішньої корпоративної культури, проведення різноманітних заходів спільно з нашою профспілкою, яка у нас дуже потужна. До речі, маємо колективний договір, усіх пунктів якого ми суворо дотримуємося. А ще плануємо розпочати реально пілотний проєкт - відкрити у грудні нову централізовану диспетчерську. Це будуть нові умови праці для наших співробітників, поєднання виробничих процесів тощо. На підставі нашого проєкту наступного року такі диспетчерські мають запрацювати на всіх підприємствах РГК.

- Яка середня зарплата в компанії? 

- 13000. У нас всі виплати офіційні. Нам потрібні спеціалісти різного профілю, адже ми щороку розвиваємо нові напрямки.

- Алло, ви кажете, що «Чернігівгаз» - це не про політику, але особисто у вас була своя політична історія. 

Чому ви тоді вирішили йти у політику? 

- Це був свого роду соціальний проєкт, бо не лише я, а ще двоє моїх колег із інших регіонів йшли на вибори до Верховної Ради. Мета - щоби керівників підприємств упізнавали, нам була важлива реакція споживачів на нас як на керівників. Це був дуже великий позитивний досвід, тому що я отримала можливість не в кабінеті, не на прийомі, а у звичайному спілкуванні говорити з людьми. Я отримала чудовий зворотний зв’язок із нашими споживачами. У мене вже є досвід депутатства - я була свого часу депутатом обласної ради. Але сьогодні тема виборів мені нецікава.

- Чи важко жінці керувати таким підприємством?

- Ні. У мене ніколи не було такого бажання - все кинути та піти. Так, безперечно, я втомлююся, але вмію долати ці хвилини слабкості. Насправді, бути керівниками жінкам дуже комфортно. За умови, звичайно, що жінка вміє користуватися своїм жіночим статусом, а уявні слабкості може перетворювати на сильні сторони.

- Які риси характеру мають бути притаманними жінці-керівникові?

- Послідовність - це головне.

- Три основні риси топ-менеджера? 

- Перша - працездатність. Друга - чесність, у тому числі перед собою та перед своїми колегами. Важливо відповідати за свої слова. Тоді отримуєш виняткову довіру з боку співробітників, контрагентів тощо. Стає набагато легше працювати. Третя - креативність. Треба знаходити нові ідеї, вірити в них, заряджати всю команду, щоби вона теж повірила в ці цілі та цінності й утілювала їх у життя.

- Традиційне запитання «Деснянської правди» - ваше життєве кредо? - Ніколи не повертатися назад.

Спілкувалася: Христина ЛАВРИЩЕВА  «Деснянська правда»