83-річну Ганну Товсту шукали шість днів. Думали, син убив
26 листопада в селі Лугове на Меншині прощалися з 83-річною Ганною Товстою.
На похороні були доньки Тамара та Світлана, старший син Федір. А от молодшого, 42-річного Ігоря Покрови, не було. Після зникнення жінки правоохоронці припускали, що він може бути причетним до її смерті. Забрали його, бо в хаті знайшли сліди крові.
Кажуть, Ігор стверджував, що порізав палець. Та поки не знайшли тіло і не зробили експертизу крові, йому не вірили.
Була дружина Ігоря, Ніна, приїхала з Чернігова попрощатися зі свекрухою. Плакала, бо знала, як нелегко жилося старенькій. Старшим сином Нюри (так звали по вуличному Ганну Полікарпівну, це пішло ще від її чоловіка) опікувалася бездітна тітка. Дочка Света живе у Гвоздиківці. Має родину, діток. Тамара - у Луговому, мешкає у свекрухи. Ігор то на роботу їздив, то в Луговому в матері сидів. Говорять, як випивав, пенсіонерці діставалося. Вона скаржилася односельцям, що син її б’є. Останні роки, побоюючись Ігоря, сходила з дому. Він розшукував її, забирав.
Пішла і 17 листопада, проситися до людей. Більше її живою не бачили. Кажуть, Тамара приходила протоплювати піч. Про те, що матір пропала, ні вона, ні Ігор в поліцію не заявляли. Минули день, другий, третій. Ніхто баби не зустрічав. Тамара розповіла соцпрацівниці Олені Олійниченко, яка приїхала по роботі до Лугового. Та відразу відчула - біда. Повідомила старосту Сахнівки (Лугове входить до старостату), а той вже заявив у поліцію.
Приїхали поліцейські з пошуковим собакою, але слід він не взяв. Поговорили з сином - ніякого результату. Опитували людей, однак знайти стареньку не вдавалося. За день знову приїхали правоохоронці і знову з собакою. Усі хати нежилі обійшли. Шукав і староста. І таки надвечір 24 листопада знайшли мертву Нюру за чужими городами. Розтин показав, смерть настала від переохолодження.
- На поминки наготували багато. То для людей. А матір треба цінувати і любити за життя.
І в мене Нюра торік жила, і в Марини Корбач, і у вчителя Щербини. Жаль, звісно, було, ото й впускали. Вона до мене взимку прийшла, взута лише в калоші, і ті повні снігу, - пригадує 75-річна Валентина Казимир, односельчанка.
- Валентино Омелянівно, а чого ж до доньки Тамари не пішла?
- Дочка живе у свекрухи з чоловіком, свої негаразди. Бувало, Нюра прийде і скаржиться: «Ігор мене колотить». Я теж переживала, аби і мені не дісталося за те, що прихищу. Прийшла вона до мене в середу: «Пусти, Ігор побив». Не плакала, синців на ній не було видно. Іноді вона і перебільшити могла, вік же.
Я кажу: «Нюро, до тебе якби хто прийшов і поселився, як тобі б було?» Річ у тім, що вона була недоглянута. У неї було нетримання сечі. А в мене килими на підлозі. Ще й груба аварійна.
То я ту кімнату, де груба, закрила, а в одній живу. Не буде ж чужа людина в холоді сидіти. Та й що казати. Я сама собі хазяйка: що є, те й з’їси. А чужій людині треба ж готувати. Вона і пішла. Я думала, що до когось з односельців.
Після похорону сусідка Марина Корбач мені колупав: «Ти її не впустила». Так вона і в неї ж певний час жила. І тіло знайшли за її городами. Я людина віруюча і молюсь за всіх. Бог все бачить і знає.
- Син Ігор приїхав наступного дня після похорону, - розповіла 63-річна Ніна Боровая, сваха покійної.
- Ніно Іванівно, чому Ганну Полікарпівну в себе не прихистили?
- Вона була в мене, і не раз. Того дня, як померла (у свідоцтві вказано 18 листопада), син її налаяв. Вона йшла до дочки через корчі, де колись була дорога, а нині все позаростало. Не хотіла йти селом, щоб син не побачив. Людина у віці, з головою вже непорядок. Голодна, холодна йшла, тоді ще й мороз був. Упала і навіки заснула. Уже не буде мучитися. Вічна їй пам’ять, Царство Небесне.
Р.S. Люди, будьте добрішими до близьких! Іноді ваша байдужість може комусь коштувати життя.
«ВісникЧ» №48 (1855) від 2 грудня 2021, Валентина Остерська